Багато художників різних епох і країн відчували постійний інтерес до вивчення і зображення багатогранників. Пік цього інтересу доводиться, звичайно, на епоху Відродження. Вивчаючи явища природи, художники Відродження прагнули знайти способи їх зображення. Вчення про перспективу, світлотіні і пропорціях, побудовані на математиці, оптиці, анатомії, стають основою нового мистецтва. Вони дозволяють художнику відтворювати на площині тривимірний простір, добиватися враження рельєфності предметів. Для деяких майстрів Відродження багатогранники були просто зручною моделлю для тренування майстерності перспективи. Інші захоплювалися їх симетрією і лаконічною красою. Треті, слідом за Платоном, залучали їх філософські та містичні символи.
Книга Пачолі, для якої Леонардо виконав 59 ілюстрацій різних багатогранників, зробила великий вплив на розвиток геометрії того часу, зокрема, стереометрії багатогранників. Гравюру із зображенням усіченого ікосаедра Леонардо передує написом латиною Ycocedron Abscisus (усічений ікосаедр) Vacuus. Термін Vacuus позначає той факт, що грані багатогранника зображені «порожніми» - не суцільними.
